Планування дитячого ігрового майданчика у приміщенні передбачає стратегічне розташування ігрового обладнання, зон активності, проходів та зручностей усередині приміщення для створення безпечної, функціональної й захоплюючої середини для дітей. Добре спланована конфігурація максималізує використання наявного простору, зменшує ризики зіткнень, враховує різні вікові групи та способи гри, забезпечує легке спостереження й одночасно стимулює дослідження та соціальну взаємодію. Розділення за віком є ключовим фактором при плануванні, із чіткими зонами, відокремленими фізичними бар'єрами (наприклад, низькими огорожами, різноманітними підлогами або кольорово-кодованими ділянками), щоб запобігти доступу маленьких дітей до обладнання, призначеного для старших, і навпаки. Зони для малят (1–3 роки) зазвичай розташовують поблизу входу для зручного спостереження батьками, встановлюючи низьке, м’яке обладнання, таке як подушки, маленькі гірки, сенсорні столи, а також широкі, вільні простори для повзання й нестабільної ходьби. Зони для дошкільнят (3–5 років) включають трохи складніші конструкції, як-от маленькі майданчики для лазіння, ями з кульками, зони рольових ігор, тоді як зони для школярів (6–12 років) мають великі стіни для лазіння, перешкоди й активні ігрові обладнання, які потребують більше місця й руху. Рух потоку відвідувачів уважно регулюється, щоб уникнути скупчення людей, із широкими проходами (не менше 0,9–1,2 метра) між конструкціями для зручного пересування дітей і дорослих, у тому числі з колясками або засобами для обмеженої рухливості. Проходи вільні від перешкод, матеріали підлоги однакові, щоб уникнути небезпеки спіткнення, а кольорові позначки (наприклад, яскрава стрічка або напівпрозорі плівки) допомагають орієнтуватися, не обмежуючи свободу досліджень. Високопрохідні зони, як-от входи, виходи та перехідні ділянки між зонами, залишають вільними від обладнання для забезпечення плавного руху. Активність розподіляється таким чином, щоб поєднати активну й пасивну гру для задоволення різних рівнів енергії. Активні зони включають конструкції для лазіння, батутні зони, місця для бігу, тоді як пасивні зони пропонують тихі заняття, як-от куточки для читання, місця для малювання або столи з головоломками. Це поєднання запобігає перевтомі й дає можливість дітям переходити між різними стилями гри за потреби. Прозорість є ключовим принципом проектування, із такими рішеннями, що дозволяють опікувачам і персоналу спостерігати за всіма зонами з кількох точок. Це означає уникання «мертвих кутів» через високі конструкції або щільні групи обладнання, а також розташування місць для сидіння батьків у центральних частинах із чітким оглядом усіх ігрових зон. Доступність передбачена, з пандусами або широкими проходами для дітей засобами для обмеженої рухливості, а також сенсорно-приємними просторами зі зменшеним рівнем шуму й освітлення для дітей, яким потрібне затишне середовище. Нарешті, планування передбачає гнучкість, модульне обладнання, яке можна переставляти для оновлення простору або організації особливих подій, таких як дні народження. Зосереджуючись на безпеці, функціональності й дизайні, орієнтованому на дітей, планування дитячого ігрового майданчика створює середину, де діти можуть вільно грати, досліджувати з впевненістю й позитивно взаємодіяти одне з одним.
EN
